В ранньому дитинстві людина почувається найбільш цілісно, гармонійно відповідно до самої себе. Вона є спонтанною, невимушеною, відкритою до навколишнього світу. Вона не знає обмежень, не прагне відповідати нав’язливим еталонам, не прагне до слави, престижу, матеріального становища. Дитинство – це золота пора природного самовияву людини.

На жаль багато людей не зберігає в душі різнобарв’я самосприйняття. Одні починають ідентифікувати себе з соціально – схвальним еталоном, інші стараються відповідати зразковому образу доньки чи сина ігноруючи власні потреби існування власного Я. Людина у буденній гонитві за «ідеальним Я» втрачає справжнє чуття себе, своєї сутності. Проте не пізнавши справжнього Я, «Я – реальне», людина ніколи не знатиме куди вона йде, що для неї є важливим, якими є її цінності, не пізнає любові до себе та інших.

Маскотерапія – один із видів арт-терапії, який застосовується в практичній діяльності психолога для самопізнання внутрішнього стану людини і виведені його на поверхню. Теоретичною основою психологічної роботи з масками є основні ідеї гуманістичної психології К. Роджерса та аналітичної психології К. Г. Юнга.

Отже, маска, яка часто асоціюється з святом, карнавалом, театром, знайшла свою значимість у практичній діяльності психолога, психотерапевта. Маска – захисний механізм особистості, поведінкова стратегія, яка направлена на перетворення і перевтілення сутності людини, створення певного образу.

Існують види масок: звичні маски, архетипні маски, маски полярності, рольові маски, соціальні маски, сценарні маски. Окрім видів масок в арт-терапевтичній роботі є різні техніки виготовлення масок: готові маски; малюнкові маски; маски з пап’є – маше; маски з воску та гіпсу; маски – колажі.

Під час заняття з практичним психологом Маженою Дорош, діти активно взяли участь у створенні сценарних масок, використовуючи картон, фоаміран та різні декоративні елементи. Завдяки такому виду масок діти легше ввійшли в образ улюблених акторів і змогли більш чуттєво відіграти сценарну роль. Все, що те що складно, незручно виразити словами, можна зобразити за допомогою гриму.

Гримотерапія – це ще один із видів арт- терапії запозичений зі сценічного мистецтва. Робота з гримом використовується наприклад при тривожних станах, фобіях, рефлексії свого обличчя і тіла, пошуку тілесної автентичності, відновленні контакту з тілом, як техніка розслаблення і опанування невербальних способів спілкування. Під час практичної діяльності з дітьми ми використовували театральний грим, а для розпису застосували гуаш і декоративну косметику.

Малювання відбувалося у парах «взаємне парне гримування» на тему: «Яким я тебе бачу». Парне гримування дозволяє тактовно повідомити партнеру, яким ми його бачимо, наскільки добре ми його знаємо чи не знаємо. Ця техніка роботи дозволяє за короткий час красиво і естетично «витягнути проблему», зробити більш наочною та зрозумілою.

Техніка гримування дуже гнучка, при взаємному обговоренні в парах, особа усвідомлює свою поведінку, помилки. Часте незадоволення собою в гримі для людини стає не підставою розчарування, а сильним стимулом до подальшого особистісного зростання, до внутрішнього відродження. Пізнавання справжнього Я пов’язане із відмиранням і новим народженням. Наприклад природи, яка уся завмирає взимку для того, щоб весною буяти у своєму народженні. Тому не приймаючи процесів відмирання ми не можемо народитися у повній мірі.

Нехай нашим щоденним бажанням буде прагнення «Нового Народження». Народження, яке пов’язане із пізнаванням себе, своїх талантів, можливостей.